Однак, боротьба за українську Україну ще триває і визнання Героїв ОУН-УПА на державному рівні залишається іспитом на державницьку зрілість українців
У цей день звертаємось до ветеранів УПА: з глибокою шаною хочемо висловити Вам подяку за ваш героїзм та жертовність. Для багатьох поколінь українців Ви завжди будете прикладом незламності духу та глибокого патріотизму. Нехай свято Покрови стане для нас усіх національним днем пам’яті геройського чину та слави українського війська – козацького, стрілецького, повстанського.
Слава Україні!
Слава Воїнам УПА!
Слава Воїнам УПА!
Із Отинійської когорти нескорених
Свята Покрова – Покровителька Українського Воїнства, саме на Запорізькій Січі головною козацькою святинею була Військова церква Покрови Пресвятої Богородиці. Знаковим і символічним в історії України є поєднання двох свят – Святої Покрови і початок утворення легендарної Української Повстанської Армії. 14 жовтня – це свято тих, хто зі зброєю в руках виборював сьогоднішню незалежність України, це – пам’ять про полеглих на жертовному полі боротьби за честь, за славу, за народ. Сьогодні багато блудословів базікають про нашу «безкровну» Незалежність. Свобода ще ніколи не давалася даром. Її здобувають ціною кривавого поту, ціною власного життя. Про це вам можуть сказати ті, хто був очевидцем і учасником подій буремних 40-50-х років. Ціна боротьби за вільну Україну – сотні тисяч життів українських патріотів, покалічених доль тих, хто пройшов нелюдські випробування через пекло садистсько-енкавестських катівень, жахіття комуно-сталінських концтаборів Норильська, Воркути, Колими, Магадану.., холоду і голоду… На сьогодні в Отинії їх залишилося четверо…
«… Заполярна ніч, мороз 40 градусів. Нас поселили не в бараках, а в брезентових палатках… Снилася рідна Отинія, батьківська хата, вишневий цвіт дідового саду… А на «ранок» у кількох дівчат примерзли коси до брезенту…». (Із спогадів репресованої Ольги Кіндрацької (Войтанович), чл. Отинійської ОУН з 1942 р.)
Ілько Петрик - чл. Отинійської ОУН з 1942 р.
«…Вела агітаційну і пропагандистську роботу серед населення. Надавала першу медичну допомогу – спочатку пораненим повстанцям, які переховувалися, а пізніше – на місці бою. В 1945 році я вийшла заміж, але роботу в загоні продовжувала.
За вироком військового трибуналу МВС Станіславської області , в квітні 1949 року мене засудили на 25 років концтаборів (Магадан,Колима), з конфіскацією майна. Вдома залишився 3-річний синок…».
Вже в часи перебудови, на неодноразові клопотання колишнього в’язня, приписатися до своєї родини, від владних структур надходили відповіді такого змісту: «…Сообщаем, что решением облисполкома №151.05 от 14.07.1987 г. Вам в прописке на территории Ивано-Франковской области отказано.
Прийміть щиросердечні вітання з нагоди свята Святої Покрови і 68-ї річниці створення Української Повстанської Армії!
Щастя, здоров’я, благополуччя Вам, Вашим родинам, радості від дітей, онуків, правнуків.
Низький уклін Вам за Вашу мужність і жертовність!
З повагою і вдячністю: колектив самвидаву «Вулиця Свободи»
Отинійський осередок ВО Свобода
Ольга Кіндрацька, Воркута, 1954 р.
«… Заполярна ніч, мороз 40 градусів. Нас поселили не в бараках, а в брезентових палатках… Снилася рідна Отинія, батьківська хата, вишневий цвіт дідового саду… А на «ранок» у кількох дівчат примерзли коси до брезенту…». (Із спогадів репресованої Ольги Кіндрацької (Войтанович), чл. Отинійської ОУН з 1942 р.)
Ілько Петрик - чл. Отинійської ОУН з 1942 р. «…Мене цілий тиждень мучили, катували, не давали спати, але я нікого з наших не видав…».
Анна Луцаєва (Дячук) – чл.. ОУН з 1944 року.
«…Вела агітаційну і пропагандистську роботу серед населення. Надавала першу медичну допомогу – спочатку пораненим повстанцям, які переховувалися, а пізніше – на місці бою. В 1945 році я вийшла заміж, але роботу в загоні продовжувала.
За вироком військового трибуналу МВС Станіславської області , в квітні 1949 року мене засудили на 25 років концтаборів (Магадан,Колима), з конфіскацією майна. Вдома залишився 3-річний синок…».
Пречиста Діво, збережи цей світ,
А в ньому нашу рідну Україну!
А в ньому нашу рідну Україну!
Анна Луцаєва
Левко Опарівський (близький родич дружини Степана Бандери), чл. ОУН.
«За свою діяльність отримав 25 років Воркутинського концтабору. Депортували навічно, без права на повернення в рідні краї…».Вже в часи перебудови, на неодноразові клопотання колишнього в’язня, приписатися до своєї родини, від владних структур надходили відповіді такого змісту: «…Сообщаем, что решением облисполкома №151.05 от 14.07.1987 г. Вам в прописке на территории Ивано-Франковской области отказано.
Нач. отдела УВД В.П. Правдивый».
Прописався Левко Опарівський в Отинії (Глибокій) 15 жовтня 1998 року.
Аматори молодіжного угорницького драм театру "Горно" в костюмах УПА 2010
(художній керівник Віталій Крицький)
(художній керівник Віталій Крицький)
Шановні ветерани ОУН-УПА !
Прийміть щиросердечні вітання з нагоди свята Святої Покрови і 68-ї річниці створення Української Повстанської Армії!
Щастя, здоров’я, благополуччя Вам, Вашим родинам, радості від дітей, онуків, правнуків.
Низький уклін Вам за Вашу мужність і жертовність!
З повагою і вдячністю: колектив самвидаву «Вулиця Свободи»
Отинійський осередок ВО Свобода