Історія одного звернення

Історія одного звернення

Хто керує минулим, той керує майбутнім       
                                                          хто керує сьогоденням, той  керує  м
инулим. 
                                                                          
                                                                                Джордж  Оурелл   англ.. письменник  ХХ ст.                                                                                      

  Бездержавна нація, чи безнаціональна держава?
                         
Фраза 90-літньої  давності  сказана Михайлом Грушевським: «Лихо України втому, що нею правлять ті, кому вона не потрібна», не втратила актуальності сьогодні. Онуки творців найжахливішого геноциду за всю історію людства 1932-33 років вирішили по-своєму відзначити 60-ти річчя «звитяги» своїх дідів і родичів. 2 вересня 1993 року став ще однією чорною датою українського календаря. Саме того дня, у Верховній Раді України, під патронатом І-го Ґаранта, на сесії «сплило» питання про ліквідацію графи прл національність у нових українських паспортах. (Пора би вже цих слуг народу запитати; - кому вони прислуговують і чиє волевиявлення виконують?)
«Я належу до відомого українського роду Олійників, і мені не хотілося б, щоб назва моєї національності була відсутня у паспорті» - звернувся до депутатів ВРУ тодішній депутат від КПУ – Борис Олійник. «Може хтось соромиться своєї національності, я ж особисто горджуся нею!»  Але його не підтримали не тільки однопартійці, але й більшість «націонал-патріотів». (Очевидно, що скотч із «бакса» - надійний намордник для депутатської рийки. До речі, ті самі «націонал-патріоти ще й тепер «розбудовують» Україну у Верховній Раді).   
«Обрізання» графи про національність у паспорті  обурило не тільки   національно-свідому українську спільноту, але й інші нації в Україні. Газети рясніли обурливими протестами. Ведучі прямого радіо ефіру  не знали що відповідати на численні запитання дозвонювачів.  А канцелярія Верховної Ради  України, на потоки офіційних запитів громадських організацій  ще не дала жодної офіційної відповіді.Люди відмовлялися  від нових паспортів, а деякі самі вписували свою національність на першій сторінці.                             Поки міняли «серпасто-молоткасті» паспорти  на нові  (фактично це не паспорти, а довідка в твердій обкладинці про місце проживання і сімейний стан), українці  тішили себе тим, що запис про національність залишиться в інших первинних документах.  І так було до 2000 року: -  в актах ЗАГСу  ( «Запис акта  про народження», «Запис акта про одруження» , «Запис акта про смерть») у графі «Національність» уписували національність особи. Однак, у 2001 році під патронатом  ІІ-го Ґаранта та за вказівкою тодішнього міністра юстиції Сюзі  Станік надійшла вимога на «правильне» заповнення  громадських актів. Так, зокрема, у записі «Акта про народження» в розділі «Відомості про батька, про  матір», у графі  15  «Громадянство»  записували батькові: -  «Громадянин  України», матері – «Громадянка України». Далі у графі  16 «Національність» -  батькові і матері ставили прочерки. В останній, 21 графі «Для відміток» записували: Довідку на одноразову допомогу видано. Національність  документами  не  підтверджено». «Підпис заявника».  Аналогічні записи на зразок  «Національність документами не підтверджено», заповнювалися у «Запису акта про одруження» у графах 7 і 13 та у «Запису акта про смерть» у графах 6 і 15. З 2002 року на нових бланках громадських актів графа «Національність» - відсутня. Зрозуміло, що при такому веденні документації наші діти, онуки, наступні покоління нікому і нічим не доведуть якого роду – племені вони і хто були їхні предки. Нищення української нації окупаційною владою вступило у завершальну стадію – етноциду бюрократичного, тобто української нації де-юре уже немає ! А якщо немає нації, то й не може бути національної ідеї,національних інтересів, національної програми, національної культури…Соромно, панове українці, що ми дозволяємо на своїй землі «дядькам отєчества чужого» та всяким покидькам і приблудам отаке витворяти з нами.За переписом 2001року78,8 %  громадян України назвали себе українцями     і майже  70 % україномовними  (росіян близько 17 %, … євреїв – 0,23 % ). Однак владні розклади виглядають зовсім інакше: у Верховній Раді минулого, V скликання, українцями визнали себе  36 % депутатів  (тепер ще менше), хоча і тих українцями  назвати можна лише умовно. Бо якби там був хоча би один справжній українець, із усвідомленням реальної небезпеки що зависла над нацією,він би неодмінно кожен раз при формуванні порядку денного  сесії ВРУ, вносив питання про відновлення національної графи у первинних документах громадян. Що, немає такого депутата ? А ви нащо оте фуфло обирали ?  Де-факто : -  українська національна законодавча влада – відсутня. Маємо «букет» із 450-ти болячок , яких цікавлять особисті прибутки, а не наші проблеми.     Особисто я не можу зрозуміти, що має на увазі ІІІ-й Ґарант, коли він прицмокуючи промовляє слово «нація» ? Про яку націю йдеться ?  Чи не про ту транснаціональну націю із «хитрим писком» (за висловом І.Франка), в якої чомусь опинилися всі наші національні багатства разом з інформаційним простором ?  Чи не про ту, яка у 1932-33 роках творила геноцид над українською під чуйним керівництвом Лазаря Кагановича, Хатаєвича, Косіора, Постишева і загалом цілого ІV Інтернаціоналу Лейби  Бронштейна  (Троцького). І чому тоді злочин не має національності ? Загальновідомо, що не засуджений і непокараний злочин має властивість рецидиву до повторення. Чужинці—україножери   про це вже нас попереджають: Владімір  Малінковіч – політолог на УТ-1  29 січня у програмі  «Саме той»  з Ольгою Таркач виголосив таке:  «Забули кляті хохли,  як  ми через єврейські ЧК і «совєти» - де нас, євреїв була переважна більшість – тисячами  відстрілювали вас… і мільйонами, - запроторивши до ГУЛагу, - гноїли, удобряючи тілами вашими безкрайні простори тундри, Колими, Сахаліну… Знову захотіли?... То ми з допомогою наших таємних організацій, озброєних бійців «Самооборони» можемо повторити…»   Алєксандр Фєльдман – мультимільйонер, нардеп від фракції БЮТ  у лютому 2004 на телеканалах виголосив: «Я люблю всєх: і попуґаєв, і кошек, і собак, і людей…Нє люблю только украінскіх націоналістов-фашістов (?) і всєх тєх, кто ґоворіт іхнєй мовой… Ми уже імєєм наши тайниє організації, подґотовлєнних і вооружонних бойцов в отрядах «Самооборони»… с іх помощью ми будєм унічтожать украінскіх націоналістов-фашістов». У січні 2006 року, на тих же каналах, невгамовний, толерантно-пухнастий Фєльдман продовжив свої погрози: «Скоро титульної нації в Україні не стане… з українською нацією буде покінчено… Після виборів 2006 року усі громадяни України танцюватимуть навколо євреїв…»   (Газета  «За українську Україну»   № 36 2006 р.»   Про те, якими помиями обливають титульну націю україножери на Інтернет-форумі «Комитет избирателей Донбасса»,- цитувати гидко. Кожна нація має своїх негідників, але тільки наївна дозволяє їм дірватися до влади. В Ізраїлі виступ проти держави, мови, релігії, національного статусу титульної нації жорстоко караються. Ащо в нас ? Чому немає відповідної реакції на подібні  «висловлювання» від  держслужбовців   прокуратури, СБУ, РНБО ?  Що це за незаконні збройні формування під назвою «Самооборона» діють на території нашої Держави ?  Чи це не ті часом  «самооборонники», які займаються  рейдерством, бандитизмом – виконанням замовних вбивств політиків, журналістів, підприємців ? Якщо «наша» влада неспроможна (чи не хоче ?) нас захистити від цього всього беззаконня, то нам нічого не залишається як самим сформувати свою «Самооборону по відстрілу бродячих собак». До цього нас спонукає не тільки загальнолюдська і національна гідність, але й «Загальна декларація прав людини», прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році:             «… необхідно, щоб  права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення  того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу – до повстання проти тиранії і гноблення».                                                                                                                                  
   Пора перестати жити за чужими правилами. Потрібна зміна формату влади: Верховну Раду України, як пережиток минулого, необхідно замінити на Національну Раду України, куди увійдуть пропорційно представлені нації    нашої Держави.  ( В українців ніколи не було фобії щодо інших націй.) Нова влада насамперед повинна бути світоглядною владою, ідеологічною, а вже потім законодавчою, виконавчою, судовою. До ідеї консерватизму, тобто збереження національних цінностей, все більше схиляються країни Європи, світу. Першим нашим кроком на шляху до цього -  це негайне повернення самоідентифікації нації - повернення вкраденої графи  «Національність» у первинні  документи громадян України. До цього повинні прикластися національна еліта, політичні партії, депутати всіх рівнів.На карту поставлено саме існування нації. Ми зобов”язані це виконати перед пам”яттю минулих, сьогоднішнього і прийдешніх поколінь.
                                                                           
    Р.S. «Із житія нечестивих»                                                                15 січня 2008 року, на ТБ  «1+1», у вечірніх новинах показали фрагмент виступу колективу колядників у сесійній залі ВРУ, які прийшли привітати депутатів із Різдвом Христовим. Під час виступу невдоволений С. Ківалов до Яна Табачника: - «Ето ти іх заказал» ?  
                                                                                                         

                                                                        Михайло Хавлюк  м. Отинія  14.02.2008 р.  

                                                                        Член Української Гельсінської спілки з 1988 р.
            
                                            Продовження «Історії одного звернення»                                                             
                       Депутатам Івано-Франківської обласної Ради                                                                                             
                                                             Корінна нація повинна створювати законодавство
                                                                   своєї  країни  та  бути її господарем, а інші раси  
                                                                                                            нації ,вести себе як гості.
                                                                                                 

                                                                                   (Папа римський Климентій VIII  1652 рік)

ЗВЕРНЕННЯ

    Глибоке занепокоєння в українців викликає прогресуюча латентна денаціоналізація титульної нації. За останніх півтора десятиліття з первинних документів громадян України, що засвідчують особу, начисто зникла графа «Національність»: (паспорт, громадські акти про народження, одруження, смерть). При такому веденні документації, через незначний період часу, наші діти і онуки нікому нічим не доведуть якого вони роду-племені і хто були їхні предки.                                           
       Відсутність національної графи у первинних документах українців підтверджується відсутністю національної ідеї, національних інтересів, національної культури, національної програми відродження і розвитку.         Поверхневий, неупереджений аналіз показує, що в тих країнах, де керівництво на державному і регіональному рівнях представляє корінне населення, спостерігається швидкий ріст економіки, покращується добробут населення.                                                     
       Кожна людина при народженні отримує власне ім’я. Кожен народ ідентифікується своїм національним іменем. Позбавити цілий народ, титульну націю свого національного імені (а саме це вчинила Верховна Рада України у 1993 році). – тяжкий злочин проти українців: «і мертвих, і живих, і ненароджених». Негайне повернення національної графи у первинні документи – архіважлива справа сьогодення !                                                                                              
        Просимо обговорити і підтримати дане звернення на сесії обласної Ради, і з відповідною вимогою звернутися до Верховної Ради України, Президента, Кабміну.
                                                            
                                                                                   м. Івано-Франківськ  21 квітня 2008 року    

                                                Голова обласної організації Української Консервативної партії                     Михайло Хавлюк 
Голова обласної Всеукраїнської організації «Просвіта»
Петро Арсенич
Член правління ОО ВУТ «Просвіта», Заслужений лікар України 
   Євген Романишин

                                                                                                                                                            P.S.  Якщо хтось встидається або йому незручно за свою національність – можна законодавчо дозволити ставити прочерк у відповідній графі.



 Продовження «Історії одного звернення»
          
            Вельмишановний голово Івано-Франківської обласної ради, пане Олійнику Ігоре Мирославовичу, шановні депутати обласної ради !  Саме таке звернення я подав у канцелярію обласної ради вдруге (реєстр ОР № 2194/14-314/26 Б від 05.06.08 р.) (Перше звернення «чисто випадково» щезло). За цей період добрий десяток разів записувався до вас на прийом, щоб обговорити дане звернення. Мені ваші служби пропонували  прийти до вас у прийомний день, але я відмовлявся від цієї пропозиції, оскільки це день прийому громадян з особистих питань, а я не збирався у вас просити шиферу чи цегли на комінок. Знаю про те, що протягом 2008 року дане питання двічі розглядалося на сесії обл.ради, але безрезультатно. Аналогічне звернення до депутатів Калуської міської ради подав голова Калуської організації Української Консервативної Качанюк Михайло Степанович. Калуш ухвалив звернення і відправив адресатам. 21 липня 2008 року, на ім’я міського голови Калуша п. Насалика Ігоря Степановича надійшла відповідь від голови  Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин п. І.Ф. Шарова а також від Першого заступника Державного департаменту у справах громадянства, імміґрації та реєстрації фізичних осіб МВС України п. В.М.Давиденка. Відповіді – обнадійливі, але потребують поштовху знизу. ( З таким же зверненням п. Михайло Качанюк звернувся до депутатів і голови Калуського району, на що останній, яко «титан національної стратегії» і «гігант мислі» глибокодумно відповів: - Це питання ще не на часі...)
         Та, виявляється, що на часі. 11 квітня 2009 року депутати Львівської обласної ради звернулися до Верховної Ради України з вимогою відновити в паспорті громадянина України графу національність, яка на їхню думку стане важливим фактором у сфері захисту суспільної моралі. Про потребу відновлення «національної графи» нещодавно акцентував спікер Парламенту В.М.Литвин. На вимогу громадян, влада Казахстану 13 лютого 2009 року повернула в паспорт графу національності. Кожен, хто себе вважає політиком (чи просто «бавиться в політику»), повинен знати, що сучасний світ влаштовано за принципом національних держав (А.Погрібний), і допоки ми не визначимося національно, ми будемо подібні до худоби, якій причепили до вуха бірку з паспортними даними записаними її господарем. А ось, щодо орієнтації на Євросоюз (куди наші політики останнім часом торують страстну дорогу до Страсбурга, де національність у документах чомусь не в пошані), то гурманам вишуканої європейської політичної кухні слід частіше нагадувати, що географічний Центр Європи знаходиться на нашій території, у Рахові (це за якихось 80 км. від Станіслава, якщо направці, через городи). І якщо Європа не хоче бачити мене в якості українця, то і я не бажаю бачити «таку» Європу.
            Можливо я би цього всього і не писав, але на сайті обласної ради у розпорядженні голови про скликання чергової сесії (5 червня 2009р.) вкотре у порядку денному, звернення - відсутнє.

      ШАНОВНІ  ДЕПУТАТИ  ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ  ОБЛАСНОЇ  РАДИ ! ЯКЩО У ВАС ЩЕ НЕ ПРОГРЕСУЄ ПОЧУТТЯ ВСТИДУ ЗА СВОЮ НАЦІЮ, ТО НЕ РОЗПОЧИНАЙТЕ СЕСІЮ, ДОПОКИ В ПОРЯДОК ДЕННИЙ ПІД ПЕРШИМ НОМЕРОМ НЕ БУДЕ ВНЕСЕНО ЗВЕРНЕННЯ ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ГРАФИ НАЦІОНАЛЬНІСТЬ У ПЕРВИННІ ДОКУМЕНТИ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ.
               ПІДТРИМАЙТЕ СВОЇХ ЛЬВІВСЬКИХ КОЛЕГ !


                                                                                                        З повагою Михайло Хавлюк
                                                                       член Української гельсінської спілки з 1988 року

                                                    м. Івано-Франківськ   24 травня 2009 року
    
    (Статтю в повному об’ємі опубліковано в обласній газеті «Галицька просвіта», саме звернення в газеті «Галичина» (№ 79/3847 за 2 червня 2009 р.)    
                                         

                                             Відповідь:

        Івано-Франківська обласна рада             15.06.2009 № 14-214/765/270
                         
                                                            Голові Івано-Франківської
                                                            Обласної організації
                                                            Української консервативної партії
                                                            п. М. Хавлюку   
                     
                            Шановний Михайле Володимировичу!
   На Ваше звернення щодо повернення графи про національність у документах громадян України повідомляємо, що на засіданні ХХХ сесії обласної ради, яка відбулася 5 червня 2009 року, було прийнято рішення обласної ради «Про звернення обласної ради» щодо відновлення у паспортах, свідоцтвах про народження, інших документах громадського стану відомостей про національність громадянина України (додаток на 2 арк.)

З повагою  Перший заступник голови обласної ради   Зіновій Береговський


Івано-Франківська обласна рада П’яте демократичне скликання (ХХХ сесія)

                                        Р І Ш Е Н Н Я  
від 05.06.2009. м. Івано-Франківськ     Про звернення обласної ради  

    Відповідно до статті 43, пункту 3 частини першої статті 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласна рада вирішила:
   
1.    Схвалити звернення обласної ради до народних депутатів України Л.Григорович, Р.Князевича, М.Круця, В.Мойсика, Р.Ткача, А.Шевченка, З.Шкутяка, Д.Шлемка про внесення до Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи подання про відновлення у паспортах, свідоцтвах про народження, інших документах громадського стану відомостей про національність громадянина України та надіслати його за належністю.
2.    Звернення оприлюднити в засобах масової інформації області, розмістити на офіційному сайті обласної ради.
3.    Контроль за виконанням рішення покласти на першого заступника голови обласної ради З.Береговського і постійну комісію обласної ради з питань інформаційної політики, діяльності засобів масової інформації та свободи слова (О.Бабій).
                                                  
                                         Голова обласної ради              Ігор Олійник     

         Пізніше канцелярія обласної ради надіслала мені ще одну радісну «цидулку»: - депутат Верховної Ради Володимир Мойсик підготовив законопроект з питання повернення графи «національність» у первинні документи громадянина України. Таким чином, обласна рада прийняла «мудре Соломонове рішення» і «відшила» в’їдливого Хавлюка. (А я то думав: - чого це обласний юрист-соломончик цілий рік «порпався» у законодавчих «талмудах», телефонував мені, і перепитував: - А вам цього треба?.. а відповідь Калушу вже дали… і т.п.). В чому «фокус» обласної ради,  запитаєте ви? - Звернення обласної ради за даним запитом мало бути направлене до Верховної Ради України, а не до вісьмох представників Прикарпаття у ВРУ, до Президента України, Прем’єр-міністра, та обласні вождики не посміли собі цього дозволити. Зрозуміло, що теперішні «кнопкодави» зразу «задавили» би це питання, адже там понад 350 таких, яким національна графа створила би максимум душевного дискомфорту.
      Минулого року в Києві, на відзначенні 20-тої річниці НРУ, я мав нагоду поспілкуватися із нашими депутатами ВРУ на тему п’ятої графи. Багато вважали слушним це питання, а ось депутата Я. Кендзьора чомусь це дуже розлютило. Я запитав у депутата Павла Мовчана; -  який відсоток голосів на підтримку законопроекту В. Мойсика дасть його фракція (БЮТ). Павло Михайлович відповів, що не більше 20%. За другі фракції – не варто й говорити. Це яскравий приклад «українськості» нинішньої і колишньої влади, яка розпочала руйнацію національних основ з 26 червня 1992 року, затвердивши постанову «Про приведення деяких законодавчих актів у відповідність із законом України «Про національні меншини в Україні» № 2503.ХІІ. На сьогодні назва цієї постанови: «Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», в редакції постанови ВР № 719-V від 23.02.2007. Саме цією постановою ліквідовано та
                                     забороняється
вносити в паспорт громадянина України і свідоцтво про народження запис про
                                      національність.  

Захисти свою ідентичність, все починається від тебе!

    Розпочинаються чергові вибори, у яких візьмуть участь різноманітні партії. Якщо у передвиборній програмі партії питання про повернення національної графи у первинні документи громадянина України відсутнє – то така партія не є українською – це зайди і приблуди! Жоден українець не має права голосувати за таку партію і таких кандидатів. А любителям дармових передвиборчих «гречаників», продажним коритникам, юдам і холуям, засторога: - рука всохне ще до виборів!

    Настав час суду. Це найгуманніший суд – голосування бюлетенями, які для багатьох цього разу стануть страшнішими за кулю. Зло вибирати не можна. Його потрібно усувати з політичної арени.

 Наша зброя – це право вибору!

                                                                          Михайло Хавлюк

  P.S.  Повідомлення: - в інтернет-мережі появився офіційний сайт Отинії - (otyniya.com.ua). Наразі ведуться роботи по наповненню сайта. Частина цікавих доробків отинійців уже виставлена, в т.ч. самвидав «Вулиця Свободи».