Отинія - Давно свіжі новини

З Верховного литвинарника
У кошторисі парламенту на 2010 рік, на статтю «депутатське оздоровлення» (психо-паталогічне) у бюджет закладено 17 млн. 352 тис. 665 грн. Це –  15-18 тис. грн.. на одне дупурило (якщо би ця бюджетна стаття називалася «реанімація депутатської совісті» - можна було б закласти набагато більше коштів).
Вкрай виснажені каторжною працею над «покращенням життя вже сьогодні», з останніх сил здичавілий табун народних кнопкодавів наввипередки із простягнутими рученятами-грабельками стрімголов пустився за допомогою до заповітного віконечка-годівнички парламентської каси. І кого тут тільки не було: фельдманики, табачнички, васадзики, чєчьотки, трєщьотки, живажики, жваньки, губські, пупські.., геть усі знедолені мільйонери, мільярдери, мародери, ненажери…
І тільки одна-єдина «шістка» обранців продовжує «хворіти», відмовившись від матеріальної допомоги на оздоровлення – Е.Горбаль (ПР), А.Гриценко (НУ-НС), В.Литвин (спікер), Е.Прутнік (ПР), Г.Скудар (ПР), А.Яценюк (НУ-НС). Чи можна цих «хворих» назвати лохами? Можна, але не всіх. Недовикористана стаття «нардепуківського  оздоровлення» автоматично перейде у преміальний фонд, і першим отримає премію у значно більшій сумі – Перший (той, що дуже потрібний країні…) та його соратники-челядники, які дружно наповнять келихи і вип’ють за здоров’я  тих, що відмовилися від «оздоровлення».

     
                                          ВРУ:  «У боротьбі за щастя народне»

                  На  увіковічнення  пам’яті
Почесний краєзнавець Прикарпаття, депутат Івано-Франківської обласної ради від фракції БЮТ, Зіновій Бойчук розпочав збір грошей на встановлення меморіальної дошки Абраму Капітельману, дідусеві Юлії Тимошенко.
Він повідомив, що віднайшов архівні документи, і наразі готує подання міському голові та раді міста Снятина про дозвіл на встановлення меморіальної дошки на будинку, де проживала сім’я Капітельмана. З.Бойчук розповів, що до війни Капітельмана направили зі Східної України до Снятина, де його призначили директором третьої єврейської школи. Дідусь Тимошенко був дуже побожним, бо водив учнів молитися в синагогу, хоч був комсомольцем. Потім Капітельмана послали на фронт. Незадовго до закінчення війни, у листопаді 1944 року він загинув, залишивши дружину Марію Григян з маленьким сином Володимиром – батьком Юлії Тимошенко. Пізніше сім’я переїхала до Дніпропетровська – повідомив кореспонденту Gazeta.ua Зіновій Бойчук.
PS. Першими в Отинії відгукнулися на звернення обласного депутата-бютівця, Зіновія Бойчука – місцевий осередок ВО «Свобода», які вже зібрали на цю благородну справу коштів у сумі 6 грн.13 коп.
                      «ПІСНИЙ»   ГРАБУНОК
Нещодавно в Отинії в черговий раз було пограбовано Горішню (греко-католицьку) церкву. Зловмисники, вирвавши віконні грати, проникли всередину, де заходилися шукати гроші. Оскільки церква відновила будівництво нового храму, то такої суми грошей як украли минулого разу, на цей раз уже не було. То ж довелося нещасливим зловмисникам задовільнитися тим, що було у скарбниці для жертвоприношень. Цікаво, що після пограбування, на місці злочину було виявлено стогривневу купюру. То ж тепер церковне братство розмірковує: у яку статтю доходу, з моральної точки зору,  вписати тих сто гривень?
Як минулого разу, коли з грюкотом розбивали церковні двері, так і цього разу, коли зі скреготом виривали австрійські ґрати, ніхто нічого не бачив і не чув. Не гавкали навіть собаки, бо боялися розбудити народних героїв-рятувальників (пожежна частина навпроти церкви), що мирно «кімарили» на вогнегасниках, накрившись пожежними шлангами. Міліція прибула вчасно, але злодіїв уже не було.
 
    З  Новим роком!...Навчальним
                    або «вчитися, вчитися і ще раз вчитися»       
Відшуміли літніми барвами золоті, безтурботні канікули, і вже першовересневий дзвоник скликає галасливу дітвору і вчителів до спільної праці на ниві розумного, доброго і вічного. На шкільному подвір’ї вирує святкова урочистість: гімн, прапор, промови, грамоти, настанови отців духовних ходити Божими стежками…
Добродушні і люблячі батьки, бабусі і дідусі  щедро розкошелилися на потрібні і не зовсім потрібні «прибамбаси» для свого чада. Це – круті мобіли з наворотами (чим «крутіший», тим більш шкідливий для організму!), щоб дитина мала чим бавитися під час уроку, або щось таке, що вже має інший учень, а їх чадо ще не має. Ну і, звичайно, кишенькові гроші (в залежності від розміру батьківської кишені) на шкільні сніданки, бо тепер не модно носити з дому. Запрограмована і закодована телевізійною рекламою, дитяча рука сама тягнеться до шоколадних батончиків на які муха не сідає і міль не їсть, до напалмових чіпсів, які займаються від запаленого сірника та іншої харчової ГМО-гидоти. Тай запити це все пропонують спочатку газованими отрутохімікатами, кошерними сочками «Джаффа», безалкогольним пивом, просто пивом, дальше «Лонґер» з градусом.., словом,  усе «найкраще» - дітям!  
Після шкільних урочистостей всі порозходилися: хто фотографуватися, хто поспілкуватися, хто – на каву, а хто й додому. Кілька, не зовсім ще старшокласників, при мінімальних кишенькових вирішили по-дорослому відзначити початок навчального року. Придбавши за незначну суму у якоїсь цьоці Бабідорихи настоянку «Джаффи» на «Лонґері», учні подалися до бару, де замовили пива, чіпсів, і урочисто розпочали «засвоєння нової шкільної програми». Після надцятого тосту – «Вчитись, вчитись і ще раз вчитись», «назюзюкані» школярики вже навіть не могли членороздільно вимовити  «абабагаламага». А одного «талановитого технічного ліцеїста», швидка забрала до місцевої лікарні, де йому через спеціальні клізьматичні пристрої витягали «надлишок знань».

PS.  Якщо би хтось вас запитався, де це відбувалося, то нікому не кажіть, що це було цього року в Отинії.