Український педіатр, відомий як “доктор Комаровський”,
опублікував резонансного листа про те, що медицина в Україні – у кричущому
стані
“Ще один лист у порожнечу …
Глас вопіющого.
Зупиняти процес
самознищення ви не хочете ніяк …
Щоранку читаю записки з
пекла. Як у палаті площею 14 квадратних метри 6 дітей і 6 мам. Як метушаться у
приймальному відділенні – шукають лікаря, щоб допомогти молодому хлопцю при
смерті, який розбився на мотоциклі. Як шукають знеболювальне – мама кричить,
рак кишечника.
За те, щоб прив’язати
ремінь до ліжка (щоб міг допомогти самому собі сісти після інсульту), – 100
грн. Це у платній палаті, яка відрізняється від безкоштовної винятково тим, що
там всього 4 ліжка, а не 10.
“Ми не знаємо, скажена
собака чи не скажена”, але вакцини у нас все одно немає. Знайдете – будемо
колоти. Половина папірців із лабораторії дають привід засумніватися у
достовірності результатів.
Фармакологія – царство
фуфломіцинів і фальсифікатів. Рідкісні ліки, що адекватно працюють, – як
промінчик світла у глибокому колодязі.
Це не жарти!
Ви всі думаєте, що це
жарти, залякування, піар? Я вас попереджав про те, що поряд кір і він прийде.
Він прийшов.
Я стверджую, що не питання
– прийде дифтерія чи не прийде. Це всього лише питання часу. Прийде
обов’язково, і тоді ви, в чорних чергах по дитячі домовинки, можливо, почуєте,
нарешті, що протидифтерійної сироватки як не було, так і немає.
Ви що, не зі світу цього?
Ви думаєте, що вас це не торкнеться?
Кожен 3-й із вас помре від
раку. І ви будете кричати, випрошуючи знеболювальне. І скиглити, і думати – а
чого я мовчав, коли не боліло? !!
Ви сподіваєтеся виростити
дитину і жодного разу в лікарню не потрапити? Не вийде! І будете в обшарпаній
палаті, в компанії 5 таких же мовчазних / терплячих / знадієюнатещо”пронесе”,
дивитися, як ваше дитя будуть колоти по 4 рази в день ліками, про які в усьому
світі вже давно забули. І ліки ці ви там же і будете купувати в особистій
аптеці головлікаря.
А коли ваші літні батьки
виявляться перед дверима у кращий світ, ви зможете проводити їх гідно? Без
болю, без мокрої постілі, без пролежнів? Так, я розумію, що шансів дожити до
старості трохи – тут вже до пенсії дожити складно, але якщо все-таки доживе, чи
є шанси на легкий догляд без страждань і принижень?
Ви дружно наплювали на
себе. На своїх дітей. На своїх батьків.
Вас ведуть на бійню, хоча
ні, не ведуть – вже привели. Вас із кожним днем все менше. Найсильніші / мудрі
тікають. Хто не може втекти – відповзає. Розумні / обережні тримаються осторонь
і задкують до виходу.
Решта бандитів
кричать-підганяють: раз вам не подобається – валіть звідси!
Деякі люди ще метушаться,
готують законопроекти щодо реформи медицини.
Я не реформатор і не
організатор охорони здоров’я. Я не стверджую, що ці проекти хороші / погані. Я
хочу, щоб державні люди їх розглянули і або прийняли, або сказали: це не
годиться, треба переробляти! І негайно зайнялися переробкою, оскільки час іде,
а разом із ним ідуть життя людей.
Але вони взагалі не хочуть
про це говорити !!! ВЗАГАЛІ НЕ ХОЧУТЬ РОЗГЛЯДАТИ РЕФОРМУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я!
Вони наполегливо
придумують нові й нові заборони і продовжують підбурювати людей. Вони глибоко
переконані в тому, що саме ці заборони є невідкладними, а реформи охорони здоров’я
можуть почекати.
Так, я мрію про те, що
будуть квоти на відсоток фуфломіцинів в аптеках, квоти на кількість
внутрішньом’язових ін’єкцій, квоти на концентрацію садистів, з посмішкою на
устах: “Ну потерпи”. Але наші фахівці за квотами навіть не хочуть про це
говорити.
Вони підкидають вам нові і
нові теми для обговорення, і ви тут же забуваєте про все, перемиваючи кісточки
артистам та податковим начальникам. Забуваєте про найголовніше !!! Про дітей,
старих, хворих, інвалідів.
Майдан почався з
нетерпимості до насильства.
Не можна бити людей, які
висловлюють свою думку! Саме це “не можна” вивело людей на вулиці. А тепер
стало можна? Вся наша система охорони здоров’я – це насильство над людською
гідністю.
Якщо суспільство спокійно
ковтає ігнорування депутатами найгострішою проблеми кожної родини, значить,
суспільство заслужило таких депутатів. Ви заслужили! Але діти ваші чим
завинили? За які гріхи їм такі батьки / виборці дісталися?
Я ще раз звертаюся до
депутатів: схаменіться, поки не пізно! Навіть у найтерплячішого терпіння є
межа. Навіть у найвитонченіших знущань є межа.
Я бачив, що деякі
політичні сили не дали за розгляд медреформи жодного голосу. Я пояснюю вам і
вашим виборцям, у чому ваша помилка.
Вносяться законопроекти, з
якими ви категорично не згодні. У вас є інший погляд на реформу охорони
здоров’я. Ви аналізуєте помилки, пропонуєте альтернативи або поліпшення і
тільки так – у публічній суперечці – народжуєте істину. Але не говорити про це
взагалі – це політична імпотенція. Якщо вам нема чого сказати, так що ви там, в
Раді, робите?
Відпустіть Народ Мій!
Мій народ справді проживе без
соціальних мереж і без всього іншого, що ви ще надумаєте заборонити. Але мій
народ не зможе вижити без медицини.”