…у квітні 1989 року Отинійським осередком НРУ видано перший номер місцевого самвидаву «Вільна думка», в якому друкувалися місцеві і загально – українські статті, які замовчувалися в тодішній пресі. Місцевий часопис виходив при сприянні редакційної групи у складі:П.М.Данилець, М.М.Барчук, М.В.Хавлюк, Ф.І.Михайлишин. Вийшло 6 номерів «Вільної думки». Отинійський самвидав отримав схвальні відгуки у Львівській бібліотеці самовидавничої літератури і В´ячеслава Чорновола, зокрема. У третьому кварталі 1990 року, коли інформаційний простір був насичений подібною персою, потреба видання «Вільної думки» відпала.
Минув 21 рік з часу започаткування отинійського самвидаву. Реалії нашого сьогодення (брак певної інформації, особливо місцевого рівня,) зумовили вихід нового часопису під назвою «Вулиця Свободи»,який появився при сприянні Отинійського осередку ВО «Свобода» у складі редколегії: М.Хавлюк, В.Ботюк.
1 квітня ц.р., у Чистий четвер, у Київському Інтерфаксі на прес-конференцію зібралися нечестиві інтернаціональні хами-українофоби та мерзотники різних мастей, щоб учити нас жити «під прапором» Міжнародної української спілки учасників війни. Вони подали позов до Президента України з вимогою скасувати визнання героями Шухевича, Бандери і засудження ОУН-УПА.
На прес-конференцію прибули активісти з Київської «Свободи» які дали гідний опір збіговиську покидьків. У своєму виступі свободівець Андрій Іллєнко зазначив, що сьогодні тут об’єдналися інтер -кагебісти, польські шовіністи, ізраїльські ультра- радикали, яких всіх разом об’єднує спільна ненависть до української нації. Присутні свободівці скандували гасла: - Українофобів – до суду! Хами – додому! Геть окупантів з України! Бандера – наш герой! Хами отримали по повній від націоналістів з київської «Свободи», які зірвали прес-конференцію інтерзбіговиська зайшлих «гастролерів».