Спільними зусиллями і коштами мешканців вулиці Загребля відновлено і встановлено пам’ятний хрест на честь знесення панщини 1848 року. Зазвичай, такі хрести тоді встановлювали на перехресті головної дороги. В даному випадку, в минулому, через Загреблю пролягав старовинний Волоський шлях. «Старовинний гостинець» згадується в королівській люстрації Коломийського староства 1655-56рр. Він пролягав з Волощини (Молдови) через Чернівці, Коломию, Отинію, Кривотули, Тисменицю, Галич, Рогатин, Бібрку – на Львів. Головним товаром, котрий транспортували по цій дорозі купці, була коломийська сіль, на той час – стратегічний товар. Тому цю дорогу в архівних документах та актах називають «зварницькою», «прасольською» та «солянкою». Як згадка про цю дорогу в Отинії, в урочищі Пихані залишилася топонімічна назва «Солонець». Біля пам’ятного місця, до згаданої дороги долучалися ще два шляхи: один – на Тлумач, а другий - на Закрівці, що в підсумку утворювали своєрідне перехрестя. Цікаво, що в Отинії було аж два хрести на честь скасування панщини: другий, що мав бути першим і єдиним, встновлений дещо пізніше (очевидно, що тодішня отинійська влада була не в захопленні від скасування панщини і зволікала з видачею дозволу на встановлення). Та, все ж – довелося, і хрест було встановлено на початку вулиці Бочкарівка («цісарська дорога» - напрямок на Станіслав). Сьогодні – це перехрестя вулиць Шевченка, Галицької, Михайла Іванціва. Обидва хрести були відлиті з металу на Отинійському заводі Бредта, а постаменти виготовлено з каменя-пісковика. Обидва хрести простояли понад сто років і тільки з другим приходом червонозоряних бандитів і пітьмаків від «світлого майбутнього», які принесли духовне і колгоспне кріпацтво, розпочалася багаторічна тотальна руйнація всього духовного, національного… Одним із перших зруйнованих хрестів в Отинії – пам’ятний хрест на честь знесення панщини, що знаходився в кінці вулиці Загребля. Сталося це в 1952 році. І все це через те, що якась нендза донесла органам, що саме біля цього хреста новобранці УПА приймали присягу на вірність Україні. В неділю, 21 жовтня ц.р., на місці зруйнованого пам’ятного хреста освячено відновлений хрест, який постав завдяки старанням мешканців вулиці Загребля та її організатора, який не бажав оголошувати його прізвище (одне можу сказати, що він є сином колишнього воїна УПА і, можливо, його батько там приймав присягу разом з іншими повстанцями). Відправу і освячення провели місцеві парохи, декани-мітрати: о. Василь Мельничук і о. Іван Мороз.
Ось така коротенька історія символу і його віддзеркалення у реальній історії боротьби за право бути вільним у своїй Державі. Бо просто бути вільним – це ніщо. Стати вільним – це – усе!
P.S. На сьогоднішній день ще чекають на своє відродження три пам’ятні хрести загальноотинійського значення, знищені комуняцькими зайдами: згаданий хрест на честь скасування панщини (вул. Галицька), жертвам Талергофу (вул. Січ. Стрільців) і пам’ятник Івану- хрестителю – навпроти школи.
Михайло Хавлюк
