Різдвяне вітання

Різдвяне вітання

Різдвяне вітання декана Отинійського деканату отця мітрата
Василя Мельничука
Всечеснішим отцям духовним і вірному Божому люду
Отинійського деканату!
Христос Рождається! Славіте Його!
Сьогодні Христос народжується в Вифлеємі від Діви, сьогодні Безпочатковий починається і Слово стає тілом; небесні сили радіють і земля з людьми веселиться; мудреці владиці дари приносять і пастирі подивляють Народженого. Ми ж раз у раз виголошуємо: Слава во вишніх Богу, і на землі мир в людях благовоління. (Стихира утрені Різдва)
 
Цим знаменним піснеспівом, котрий веселою мелодією лине від землі до Неба із наших храмів в цей  день бажаю привітати усіх Вас із радісним Святом Різдва Христового. На сповнення цієї події очікував вибраний Ізраїльський народ тисячі років. А коли сповнився час  і Боже Дитя мало прийти у світ, то серед людей не знайшлося місця для Божого Сина, що прийшов спасти світ з неволі гріха. Людство виробило свої закони, свої принципи пізнання, свої критерії і відносини до Бога, а тому коли прийшов Довгоочікуваний Месія, людина Його не впізнала. А ми, як вірні діти Божі і ті що викуплені Христом та  покликані до спасіння в цей день з подивом співаємо: « Таїнство бачу я дивне й преславне: небом стає вертеп, престолом херувимським – Діва, оселею – ясла, в яслах лежить неосяжний Христос Бог. Його, оспівуючи, величаємо!».

Христос Бог прийшов на землю, як убога дитина, серед невигод і нестатків, не в оселі людській, а в убогій стаєнці. І з перших днів свого земного життя наразив себе на небезпеку зі сторони правителя Ірода, який вбачав у Новонародженому Дитяті свого конкурента і наказав Його вбити. І Спаситель людства змушений бути утікачем, емігрантом-чужинцем, переносити невигоди та земні випробування, і все це заради нас, щоби наблизитись до всіх нас, до тих, хто і  сьогодні терпить і страждає, переносить болі і нестатки, хто є на чужині і далеко від рідного дому. Месія, або іншими словами «посланець», має виконати дуже конкретне завдання – відкупити людство з неволі пекла і дарувати йому спасіння.

І саме це допомагає нам краще зрозуміти причини, задля чого Він прийшов у світ та жив, як людина. З цього часу починається нова ера в історії людства, Христос навідується до душ людей, замешкує в них, кормить їх своїм Тілом і Кров’ю, як задаток на вічне життя в Небі.
В ці дні Син Божий хоче народитись у ваших оселях та допомогти вам розв’язати всі труднощі. Найперше, Він бажає очистити наші душі з гріхів і в них замешкати, що є найбільшим привілеєм для кожної людини, а завданням - представити свою душу для мешкання Бога.
Сьогодні щиро вітаю всечесне духовенство та вірних  Отинійського деканату. Найщиріші мої вітання і молитви за наших дітей і молодь, як майбутнє нашої України, бо тільки на засадах Християнських принципів життя можна збудувати сильну і міцну демократичну державу.
Любов і мир Христовий нехай перебуває у ваших серцях! Радістю веселої коляди поділімося із недужими, в’язнями, дітьми – сиротами, студентами, семінаристами, військовими та одинокими і самотніми. Передаю своє щире вітання та запевнення про молитву за вас і запрошую вас бути учасниками усіх церковних богослужінь, котрі відправляються у наших храмах.
Нехай радість Різдва Христового і Нового 2012 року Божого принесе вам і вашим родинам мир Христовий і наповнить ваші серця радістю яку мали Ангели Божі, мудреці зі Сходу і  пастирі на полях Вифлеєму при зустрічі із Новонародженим Божим Дитятком: « У вертепі оселився ти, Христе Боже, ясла тебе прийняли, пастухи й царі тобі поклонилися. Тоді здійснилося сповіщення пророче, і ангельські сили здивувались, виспівуючи і промовляючи: Слава приходові твоєму, єдиний Чоловіколюбне!».
 
Христос Рождається! Славіте Його! 
Мітрофорний протоієрей отець мітрат Василь Мельничук.

 
Гей! Скільки то минуло літ,
А я так добре чую
Кожухів шелест, скрип чобіт
І щиру пісню тую.


Далекий світ! Великий час!
Пливуть літа рікою.
А я все пам’ятаю вас,
Як йдете з колядою.


Щей й нині чую, як Юрко
Співає «Бог Предвічний»,
Як сопраном піщить Федько,
Баском реве Зарічний.


Скрипливий наболілий спів
Такий як хлопські груди.
Та хто його раз зрозумів –
До смерті не забуде.


Щей нині виджу як Федько
«Вічовання» голосить.
Втворились двері нарозтвір
І батько в хату просить.


І починається річна
У пан-отця гостина.
Село ціле єднається,
Немов одна родина.


Засіли ґазди на лавках,
Найстарший на покуттю.
Тріщать склянки в сильних руках,
На стелю мечуть кутю.


Говорять, що важкі часи,
Не вродили ячмені,
Що правди їм нема ніде
І затискають жмені.


Говорять, а слова летять
Молитвою до Бога.
Та чи дійдуть, чи долетять?
Щаслива їм дорога!


Далекий світ, - великий час,
Пливуть літа рікою!
Гей! Що чувати там у вас?
Чи йдете з колядою?


Чи ще живі Федір, Юрко?
І мій сусід Зарічний?
Чи й нині, як колись давно
Співають «Бог Предвічний»? 


Чи й нині мерехтять зірки
Над  хатою старою?
Гей краю мій! Не знаєш Ти,
Як тужу за тобою.                                                       Богдан Лепкий