У післявоєнний час, а саме в 1945-му році, в Отинії розпочала свою роботу масова бібліотека. Довгожителі пам’ятають двоповерховий польський будинок, де на другому поверсі у двох кімнатах була невеличка бібліотека. Тодішній фонд її становив 3000 книг. На першому поверсі, ліворуч, була дитяча бібліотека. На той час працівниками бібліотек були в основному працівники зі Східної України. Протягом багатьох років у бібліотеках тоді працювали: Андрусяк М. П., Богак Г.С., Лапко Д.І., Воспітанік С.П., Слободян З.І., Лесів М.В., Нагорна Г.П., Верле В.М.
Повертаючись до історії, цікавим сюжетом є те, що на багатьох підприємствах, в колгоспі, в червоних кутках, тракторній бригаді, фермах, – працівники організовували пересувні бібліотеки. При цьому заводили формуляри, проводили індивідуальні бесіди з питань поточної політики, розвитку сільського господарства та промисловості. У визначені дні два працівники бібліотеки, враховуючи побажання та інтереси читачів, вручну приносили їм літературу.
У 1970-му році бібліотеки перейшли у нове приміщення при будинку культури. З цього часу бібліотека стає масовою.
На сучасному етапі масова бібліотека є центром культуро-освітньої роботи в селищі. Бібліотека має просторий читальний зал, абонемент, та книгосховище. З 1966-го по 1995-ті роки, незмінною завідуючою бібліотеки працювала Нагорна Галина Петрівна. Її родинну справу продовжує з 1994-го року донька – Дмитришин Ольга Петрівна.
- Ольго Петрівно. А як ви захищаєте книги в бібліотеці для подальшого їх збереження?
- На даному етапі в нас досить добре збережений фонд. Багато студентів вишів дивуються, що тут можна знайти багато рідкісних книг. Якщо їх немає, у нас є така форма обслуговування – міжбібліотечний абонемент або внутрішній бібліотечний абонемент. Ми дістаємо книги в інших бібліотеках і таким чином задовольняємо запити.
- Що ви можете сказати про стан професії бібліотекаря в цілому? Що має в своїй основі ця професія?
- Кращої професії бути не може. У моїй сім’ї дуже любили читати, тому ще у школі та студентські роки перечитала більшість української та світової класики. Цю професію я ще більше оцінила в сорок років. Маючи до того вищу сільськогосподарську освіту та диплом інструктора по спорту, вирішила за порадою матері, вступити на бібліотечний відділ. Прийшла до бібліотеки уже із багажем знань, а саме: хімії, біології, сільськогосподарських наук, фізичної культури. У цій професії не скільки треба мати знання по бібліотекознавству, як бути психологом, адже звертаються різні читачі за віком, професією та вподобаннями. Інколи потрібна тільки розмова, наближена до домашньої обстановки і де тебе приймуть, допоможуть, не осудять, а найголовніше – порадять.
- Чи створюєте Ви у бібліотеці якісь презентації нових праць відомих письменників, науковців, поетів?
- Так, звичайно. Це найулюбленіша форма роботи нашої бібліотеки. У такий спосіб найкраще сприймаються твори і не забуваються зустрічі. При бібліотеці діє літературна вітальня «Світло Покуття», в якій за кавою ми зустрічалися з: В.Рябим, Б.Томенчуком, Г.Турелик, Н.Стефурак, М.Андрусяком, Є.Бараном, С.Пушиком, О.Бабій, П.Кінащуком, І.Семцівим, Т.Новицьким, Я.Руданцем, М.Шалатою, В.Лизанчуком, Г.Рибак, Г.Боднар, В.Диблюком, В. Ботюком, М.Богаченком. Часто організовуємо та збираємо матеріали юних поетів та поетес. Наша читачка Н. Хом’як-Грицак виграла районний конкурс кращого читача.
- Якими книгами переважно цікавляться школярі в бібліотеці? Чи можна здивувати сучасне покоління якимись книгами? Чи вірною, на вашу думку, є гіпотеза, що сучасне покоління є «втраченим»?
- Більшість школярів «вимушено цікавиться» програмовою літературою. Серед читачів нашої бібліотеки є і унікуми, які цікавляться філософами Софоклом, Платоном, Я.-А.Каменским, Ф.Ніцше, З.Фрейдом та багатьма іншими. Ви задали питання щодо «втраченого» покоління. Я перечитала більшість антологій кінця ХХ, початку ХХІ століття. В кожного своя суб’єктивна думка. Я сама не вважаю наше сучасне покоління «втраченим». Ну що це за слово? Яке воно «втрачене»? Воно ще не знає, що таке життя, а вже на нього поклали тавро, хрест. Так не можна думати. Треба працювати з молоддю на різних рівнях, інакше в нас не буде майбутнього.
- Як оцінюється Ваша робота і яке це має для вас значення?
- Будь-яка діяльність має свою ціну. Завжди хочеться щоб тебе визнавали та цінували. Отинійська бібліотека була і є однією із кращих в районі та області. Можемо похвалитися, що в свій час за показниками роботи, мали друге місце серед міських бібліотек області. До 155-ї річниці від дня народження І.Я.Франка наша виставка «Іван Франко – син землі Галицької» - зайняла друге місце в обласному конкурсі. Ділилися досвідом роботи із польськими колегами у нашій бібліотеці. Показником нашої роботи може слугувати медаль «За заслуги перед Прикарпаттям». До речі, перший і поки що єдиний в області бібліотечний працівник нагороджений цією медаллю.
В Отинійській бібліотечній системі також працює Юркевич Л.П. На посаді вона з 1994-го року. Завдяки її наполегливій та клопіткій відповідальності, багато чого змінилося на краще в бібліотеці.
- Любове Петрівно! Що особливого в роботі з читачами читального залу?
- Сюди приходять старшокласники, студенти вишів, професійно-технічного ліцею, інтелігенція та любителі друкованого слова. З метою задоволення попиту населення, зібрано близько сорока газетно-матеріальних папок на теми: «Ми матір називаємо святою», «Пам’яті В.Івасюка», «Борці за волю України», «Пісня – душа народу», «Українська сім’я” та інші. Ціла галерея виставок, де ми в ногу із життям висвітлюємо матеріали по темах: «Відродження української нації», «Уклін тобі доземний, рідна мово», «Із забуттям – в безсмертя», «Краса рідного краю». Особливе місце в читальному залі має куток «Центр регіональної інформації». Кожний читач має можливість ознайомитися із документами сесій та виконкомів селищної ради, новими законодавчими актами. При цьому співпрацюємо з бізнесменами, задля яких і організований «Куток підприємця». В час, коли бібліотека відчуває необхідність поповнення нової літератури, читальний зал бере за основу роботу з періодикою. За кошти меценатів маємо 22 періодичні видання. Нашими спонсорами є: Змага В., Матковський І., Грицак Н., Боднар Н. Майстер народної творчості М.Мандзюк переплатив західноукраїнський журнал «Дзвін», який користується великим попитом у читачів. Для спрощення роботи з читачами та задоволення інформаційних потреб, в бібліотеці ведуться інформаційна, краєзнавча та систематична картотеки.
- Я бачу, що у вас є комп’ютери. Як вам вдалося їх придбати?
- У 2010-му році ми брали участь у програмі «Бібліоміст», яку організували Мелінда та Біл Гейтс. На основі поданих матеріалів, ми виграли три комп’ютери, сканер і принтер, а також безкоштовне підключення до мережі Інтернет. Технічні засоби розширили та активізували роботу в бібліотеці. Це значно збільшило нам кількість читачів.
Візитівкою абонементу є краєзнавчий куток, який організували з власної ініціативи бібліотечці працівники. Господинею в цій залі є Савчук Г.П., яка шанобливо та старанно обслуговує книгами усіх читачів. Найбільшої уваги заслуговує розгорнута виставка «Величне слово Кобзаря», до 200-ліття від Дня народження Т.Г.Шевченка.
Дуже приємно було поспілкуватися із працівниками масової бібліотеки.
Щиро бажаю усім їм сили для подальшої роботи.
Повертаючись до історії, цікавим сюжетом є те, що на багатьох підприємствах, в колгоспі, в червоних кутках, тракторній бригаді, фермах, – працівники організовували пересувні бібліотеки. При цьому заводили формуляри, проводили індивідуальні бесіди з питань поточної політики, розвитку сільського господарства та промисловості. У визначені дні два працівники бібліотеки, враховуючи побажання та інтереси читачів, вручну приносили їм літературу. У 1970-му році бібліотеки перейшли у нове приміщення при будинку культури. З цього часу бібліотека стає масовою.
На сучасному етапі масова бібліотека є центром культуро-освітньої роботи в селищі. Бібліотека має просторий читальний зал, абонемент, та книгосховище. З 1966-го по 1995-ті роки, незмінною завідуючою бібліотеки працювала Нагорна Галина Петрівна. Її родинну справу продовжує з 1994-го року донька – Дмитришин Ольга Петрівна.
- Ольго Петрівно. А як ви захищаєте книги в бібліотеці для подальшого їх збереження?
- На даному етапі в нас досить добре збережений фонд. Багато студентів вишів дивуються, що тут можна знайти багато рідкісних книг. Якщо їх немає, у нас є така форма обслуговування – міжбібліотечний абонемент або внутрішній бібліотечний абонемент. Ми дістаємо книги в інших бібліотеках і таким чином задовольняємо запити.
- Що ви можете сказати про стан професії бібліотекаря в цілому? Що має в своїй основі ця професія?
- Кращої професії бути не може. У моїй сім’ї дуже любили читати, тому ще у школі та студентські роки перечитала більшість української та світової класики. Цю професію я ще більше оцінила в сорок років. Маючи до того вищу сільськогосподарську освіту та диплом інструктора по спорту, вирішила за порадою матері, вступити на бібліотечний відділ. Прийшла до бібліотеки уже із багажем знань, а саме: хімії, біології, сільськогосподарських наук, фізичної культури. У цій професії не скільки треба мати знання по бібліотекознавству, як бути психологом, адже звертаються різні читачі за віком, професією та вподобаннями. Інколи потрібна тільки розмова, наближена до домашньої обстановки і де тебе приймуть, допоможуть, не осудять, а найголовніше – порадять.
- Чи створюєте Ви у бібліотеці якісь презентації нових праць відомих письменників, науковців, поетів?
- Так, звичайно. Це найулюбленіша форма роботи нашої бібліотеки. У такий спосіб найкраще сприймаються твори і не забуваються зустрічі. При бібліотеці діє літературна вітальня «Світло Покуття», в якій за кавою ми зустрічалися з: В.Рябим, Б.Томенчуком, Г.Турелик, Н.Стефурак, М.Андрусяком, Є.Бараном, С.Пушиком, О.Бабій, П.Кінащуком, І.Семцівим, Т.Новицьким, Я.Руданцем, М.Шалатою, В.Лизанчуком, Г.Рибак, Г.Боднар, В.Диблюком, В. Ботюком, М.Богаченком. Часто організовуємо та збираємо матеріали юних поетів та поетес. Наша читачка Н. Хом’як-Грицак виграла районний конкурс кращого читача.
- Якими книгами переважно цікавляться школярі в бібліотеці? Чи можна здивувати сучасне покоління якимись книгами? Чи вірною, на вашу думку, є гіпотеза, що сучасне покоління є «втраченим»?
- Більшість школярів «вимушено цікавиться» програмовою літературою. Серед читачів нашої бібліотеки є і унікуми, які цікавляться філософами Софоклом, Платоном, Я.-А.Каменским, Ф.Ніцше, З.Фрейдом та багатьма іншими. Ви задали питання щодо «втраченого» покоління. Я перечитала більшість антологій кінця ХХ, початку ХХІ століття. В кожного своя суб’єктивна думка. Я сама не вважаю наше сучасне покоління «втраченим». Ну що це за слово? Яке воно «втрачене»? Воно ще не знає, що таке життя, а вже на нього поклали тавро, хрест. Так не можна думати. Треба працювати з молоддю на різних рівнях, інакше в нас не буде майбутнього.
- Як оцінюється Ваша робота і яке це має для вас значення?
- Будь-яка діяльність має свою ціну. Завжди хочеться щоб тебе визнавали та цінували. Отинійська бібліотека була і є однією із кращих в районі та області. Можемо похвалитися, що в свій час за показниками роботи, мали друге місце серед міських бібліотек області. До 155-ї річниці від дня народження І.Я.Франка наша виставка «Іван Франко – син землі Галицької» - зайняла друге місце в обласному конкурсі. Ділилися досвідом роботи із польськими колегами у нашій бібліотеці. Показником нашої роботи може слугувати медаль «За заслуги перед Прикарпаттям». До речі, перший і поки що єдиний в області бібліотечний працівник нагороджений цією медаллю.
В Отинійській бібліотечній системі також працює Юркевич Л.П. На посаді вона з 1994-го року. Завдяки її наполегливій та клопіткій відповідальності, багато чого змінилося на краще в бібліотеці.
- Любове Петрівно! Що особливого в роботі з читачами читального залу?
- Сюди приходять старшокласники, студенти вишів, професійно-технічного ліцею, інтелігенція та любителі друкованого слова. З метою задоволення попиту населення, зібрано близько сорока газетно-матеріальних папок на теми: «Ми матір називаємо святою», «Пам’яті В.Івасюка», «Борці за волю України», «Пісня – душа народу», «Українська сім’я” та інші. Ціла галерея виставок, де ми в ногу із життям висвітлюємо матеріали по темах: «Відродження української нації», «Уклін тобі доземний, рідна мово», «Із забуттям – в безсмертя», «Краса рідного краю». Особливе місце в читальному залі має куток «Центр регіональної інформації». Кожний читач має можливість ознайомитися із документами сесій та виконкомів селищної ради, новими законодавчими актами. При цьому співпрацюємо з бізнесменами, задля яких і організований «Куток підприємця». В час, коли бібліотека відчуває необхідність поповнення нової літератури, читальний зал бере за основу роботу з періодикою. За кошти меценатів маємо 22 періодичні видання. Нашими спонсорами є: Змага В., Матковський І., Грицак Н., Боднар Н. Майстер народної творчості М.Мандзюк переплатив західноукраїнський журнал «Дзвін», який користується великим попитом у читачів. Для спрощення роботи з читачами та задоволення інформаційних потреб, в бібліотеці ведуться інформаційна, краєзнавча та систематична картотеки.
- Я бачу, що у вас є комп’ютери. Як вам вдалося їх придбати?
- У 2010-му році ми брали участь у програмі «Бібліоміст», яку організували Мелінда та Біл Гейтс. На основі поданих матеріалів, ми виграли три комп’ютери, сканер і принтер, а також безкоштовне підключення до мережі Інтернет. Технічні засоби розширили та активізували роботу в бібліотеці. Це значно збільшило нам кількість читачів.
Візитівкою абонементу є краєзнавчий куток, який організували з власної ініціативи бібліотечці працівники. Господинею в цій залі є Савчук Г.П., яка шанобливо та старанно обслуговує книгами усіх читачів. Найбільшої уваги заслуговує розгорнута виставка «Величне слово Кобзаря», до 200-ліття від Дня народження Т.Г.Шевченка.
Дуже приємно було поспілкуватися із працівниками масової бібліотеки.
Щиро бажаю усім їм сили для подальшої роботи.
Автор: Назарій Андрійчук
