Професор-імунолог Катерина ГАРКАВА
Нещодавно з’явилася досить цікава інформація про дослідження російських вчених. Вивчаючи історії хвороб і результати розтинів пацієнтів, котрі померли у молодому віці, вони звернули увагу на дивну річ: попри різні діагнози та методи лікування, була одна, спільна для всіх, обставина — відсутність залози, яка називається тимус.
Жодного криміналу, просто залоза зменшилася до мікроскопічних розмірів, наче розчинилася. (Як відомо, тимус вважають чи не головним органом, який забезпечує імунітет.)
Чому ж так сталося? Версій існує кілька. Одні дослідники вважають, що тимус — своєрідний біологічний годинник людського організму: у когось він рано зупиняється, комусь служить значно довше.
Інші стверджують, що виснаження залози безпосередньо залежить від умов життя людини: чим гірша екологічна ситуація, чим важча робота і більше стресів, тим швидше вона старіє й руйнується.
Є й такі науковці, котрі пов’язують стан тимуса з кількістю щеплень, отриманих людиною: оскільки імунна система щоразу повинна реагувати на збудників хвороб, які з вакциною потрапляють до організму, виснаження настає у досить молодому віці. Дослідження тривають, і, хоча до остаточних висновків ще далеко, ця тема викликає неабиякий інтерес у наукових та медичних колах.
На запитання відповідає відомий професор-імунолог Катерина ГАРКАВА.
— Що потрібно робити для підвищення імунітету?
— Не так і багато. Окрім натуральної їжі та чистої, скажімо — джерельної, води, нашими помічниками стануть ароматерапія і фітотерапія, можна використовувати аромалампи та відвари трав, аби дихати фітонцидами і нейтралізувати шкідливі речовини. Згадайте: що мали у своєму щоденному меню наші бабусі й дідусі? Цибулю і часник, хрін і гірчицю. Фітонциди цих рослин активізують фагоцитарну ланку, яка завжди мусить бути на варті, щоб вчасно реагувати на все те чужорідне, що потрапляє до організму.
— Останнім часом імунізацією стали називати щеплення. Однак це не допомогло, — не лише в Україні, а й у Європі люди відмовляються від щеплень, точаться дискусії про те, які вакцини доцільно використовувати, а від яких краще відмовитися. Таке щеплення, з погляду науки, — додаткова імунізація, або додаткове навантаження на імунну систему, яке невідомо чим може обернутися як для дитячого, так і для дорослого організму.
— Кампанія щеплень в усьому світі розпочалася наприкінці 50-х років минулого століття. Згодом було проголошено, що деякі інфекційні хвороби (наприклад, чорна віспа) назавжди зникли, — їх перемогла медицина, і цим усі дуже пишалися. Однак із часом збудники хвороб поверталися, проте після мутації ставали ще агресивнішими. Не так усе просто в цьому світі, як вважали чиновники ВООЗ, котрі складали плани, якого року з якою хворобою буде покінчено.
Чому в нас так багато хворих, хоч маємо досить насичений календар щеплень, і проводяться вони масово? Я переконана: ми мусимо все ретельно вивчити, дослідити, а потім готувати рекомендації. На жаль, у нас жодного імунолога не запросили до робочої групи, не включили в програму зі щеплення, — там педіатри, інфекціоністи та епідеміологи. До імунологів зазвичай звертаються пізніше, коли виникають ускладнення та порушення імунної системи.
— Дивно, що, маючи таке велике вакцинальне навантаження, закладене в календар щеплень, до роботи не залучають широке коло фахівців.
— Давайте розберемо, чому не запрошують. Перші схеми імунізації в Радянському Союзі запропонували у 30—40-х роках минулого століття. А в 1953 році було відкрито такий феномен, як імунологічна толерантність: усе, що потрапляє в організм відразу після народження, сприймається як своє. Дослідження показали, що у щурів та мишей ці періоди короткі — всього два-три дні, це при тому що щури живуть три роки, а миші ще менше. Чи можна визначити, скільки триває такий період у немовлят? Припускають, що це може бути приблизно шість місяців, саме в такому віці з’являються перші антитіла. Однак це питання і досі мало досліджене.
Феномен імунологічної толерантності було відкрито понад півстоліття тому, чому ж ми про нього мало згадуємо, не вивчаємо? Бо немає грошей на імунологічні дослідження. І немає інтересу до цього. У нас чомусь завжди бракує грошей на здоров’я, освіту і науку. Головний орган імунітету — тимус — був відкритий майже півстоліття тому, одначе він так береже свої таємниці, що ми й досі знаємо про нього дуже мало. Чому природа, дотримуючись принципу доцільності, вчинила так, що людина вже у 40-річному віці має тимус мінімального розміру? Чи не призводить до цього зовнішнє втручання — велике антигенне навантаження, яке розвивається після багаторазових щеплень?! З яких причин люди живуть у середньому 60—70 років, максимум — 80 — 90, хоча потенціал людського організму значно більший і розрахований на 100—120 років? Без досліджень неможливо знайти відповіді на ці запитання, дуже багато процесів утаємничені від нас.
— Але це не заважає проводити масові щеплення.
— У довідниках і в офіційних документах вказують на побічні дії від щеплень, а коли їх масово проводять, то про ускладнення воліють не згадувати, і тим паче не попереджають про це батьків.
Згідно із законом, кожне медичне втручання повинно відбуватися за згодою пацієнта або батьків, якщо пацієнт неповнолітній. І нікого не можна примушувати йти на таке втручання, — це добровільна справа.
Чому? Бо, за Конституцією (статті 27, 28), людина має право захищати своє здоров’я і життя від протиправних посягань, медичних втручань та дослідів. Вона сама повинна приймати рішення, адже ніхто не може передбачити, будуть ускладнення чи ні, як у майбутньому це позначиться на самопочутті. У нас чомусь вважають, що побічна дія проявляється відразу після введення вакцини, і зовсім не беруть до уваги, що вона може датися взнаки набагато пізніше — залежно від того, як реагуватиме імунна система на введений збудник хвороби.
—Не можна оминути увагою і той факт, що в пологовому будинку новонародженому роблять відразу два щеплення — БЦЖ і проти вірусного гепатиту В. Це світова практика чи виключно наше нововведення?
— За кордоном не роблять БЦЖ новонародженим у пологовому будинку. В Європі взагалі намагаються не втручатися в дитячий організм протягом першого року життя. Проти вірусного гепатиту В роблять щеплення лише у тому разі, коли хвора мама, щоб захистити немовля. Це рекомбінантна вакцина, її отримали, використовуючи дріжджі, комплекс антигенів ще потребує серйозного дослідження. Плануючи нові щеплення (проти гепатиту з’явилися не так давно), слід починати з наукових досліджень, а в нас підписують відповідний наказ і сподіваються, що якось воно обійдеться.
У дітей імунна система — як і нервова, ендокринна — формується до 14-річного віку, а за цей час встигають зробити десятки щеплень. Серйозних досліджень впливу вакцинації на процеси формування дитячого організму в нас немає.
— Катерино Григорівно, я знаю, що ваш улюблений імунокоректор — гарбуз.
— Так, адже він дуже добре очищує кров. Гарбуз унікальний овоч — має багато вітамінів і мікроелементів, діє як сорбент. Зараз саме час вводити його до меню, щоб підтримати імунокомпетентні системи і адаптуватися до холодів без хвороб. Мабуть, недарма колись під час сватання парубку-нелюбові давали гарбуз — свати думали, що то образа, а насправді це побажання, щоб ішов здоровим.
Жодного криміналу, просто залоза зменшилася до мікроскопічних розмірів, наче розчинилася. (Як відомо, тимус вважають чи не головним органом, який забезпечує імунітет.)
Чому ж так сталося? Версій існує кілька. Одні дослідники вважають, що тимус — своєрідний біологічний годинник людського організму: у когось він рано зупиняється, комусь служить значно довше.
Інші стверджують, що виснаження залози безпосередньо залежить від умов життя людини: чим гірша екологічна ситуація, чим важча робота і більше стресів, тим швидше вона старіє й руйнується.
Є й такі науковці, котрі пов’язують стан тимуса з кількістю щеплень, отриманих людиною: оскільки імунна система щоразу повинна реагувати на збудників хвороб, які з вакциною потрапляють до організму, виснаження настає у досить молодому віці. Дослідження тривають, і, хоча до остаточних висновків ще далеко, ця тема викликає неабиякий інтерес у наукових та медичних колах.
На запитання відповідає відомий професор-імунолог Катерина ГАРКАВА.
— Що потрібно робити для підвищення імунітету?
— Не так і багато. Окрім натуральної їжі та чистої, скажімо — джерельної, води, нашими помічниками стануть ароматерапія і фітотерапія, можна використовувати аромалампи та відвари трав, аби дихати фітонцидами і нейтралізувати шкідливі речовини. Згадайте: що мали у своєму щоденному меню наші бабусі й дідусі? Цибулю і часник, хрін і гірчицю. Фітонциди цих рослин активізують фагоцитарну ланку, яка завжди мусить бути на варті, щоб вчасно реагувати на все те чужорідне, що потрапляє до організму.
— Останнім часом імунізацією стали називати щеплення. Однак це не допомогло, — не лише в Україні, а й у Європі люди відмовляються від щеплень, точаться дискусії про те, які вакцини доцільно використовувати, а від яких краще відмовитися. Таке щеплення, з погляду науки, — додаткова імунізація, або додаткове навантаження на імунну систему, яке невідомо чим може обернутися як для дитячого, так і для дорослого організму.
— Кампанія щеплень в усьому світі розпочалася наприкінці 50-х років минулого століття. Згодом було проголошено, що деякі інфекційні хвороби (наприклад, чорна віспа) назавжди зникли, — їх перемогла медицина, і цим усі дуже пишалися. Однак із часом збудники хвороб поверталися, проте після мутації ставали ще агресивнішими. Не так усе просто в цьому світі, як вважали чиновники ВООЗ, котрі складали плани, якого року з якою хворобою буде покінчено.
Чому в нас так багато хворих, хоч маємо досить насичений календар щеплень, і проводяться вони масово? Я переконана: ми мусимо все ретельно вивчити, дослідити, а потім готувати рекомендації. На жаль, у нас жодного імунолога не запросили до робочої групи, не включили в програму зі щеплення, — там педіатри, інфекціоністи та епідеміологи. До імунологів зазвичай звертаються пізніше, коли виникають ускладнення та порушення імунної системи.
— Дивно, що, маючи таке велике вакцинальне навантаження, закладене в календар щеплень, до роботи не залучають широке коло фахівців.
— Давайте розберемо, чому не запрошують. Перші схеми імунізації в Радянському Союзі запропонували у 30—40-х роках минулого століття. А в 1953 році було відкрито такий феномен, як імунологічна толерантність: усе, що потрапляє в організм відразу після народження, сприймається як своє. Дослідження показали, що у щурів та мишей ці періоди короткі — всього два-три дні, це при тому що щури живуть три роки, а миші ще менше. Чи можна визначити, скільки триває такий період у немовлят? Припускають, що це може бути приблизно шість місяців, саме в такому віці з’являються перші антитіла. Однак це питання і досі мало досліджене.
Феномен імунологічної толерантності було відкрито понад півстоліття тому, чому ж ми про нього мало згадуємо, не вивчаємо? Бо немає грошей на імунологічні дослідження. І немає інтересу до цього. У нас чомусь завжди бракує грошей на здоров’я, освіту і науку. Головний орган імунітету — тимус — був відкритий майже півстоліття тому, одначе він так береже свої таємниці, що ми й досі знаємо про нього дуже мало. Чому природа, дотримуючись принципу доцільності, вчинила так, що людина вже у 40-річному віці має тимус мінімального розміру? Чи не призводить до цього зовнішнє втручання — велике антигенне навантаження, яке розвивається після багаторазових щеплень?! З яких причин люди живуть у середньому 60—70 років, максимум — 80 — 90, хоча потенціал людського організму значно більший і розрахований на 100—120 років? Без досліджень неможливо знайти відповіді на ці запитання, дуже багато процесів утаємничені від нас.
— Але це не заважає проводити масові щеплення.
— У довідниках і в офіційних документах вказують на побічні дії від щеплень, а коли їх масово проводять, то про ускладнення воліють не згадувати, і тим паче не попереджають про це батьків.
Згідно із законом, кожне медичне втручання повинно відбуватися за згодою пацієнта або батьків, якщо пацієнт неповнолітній. І нікого не можна примушувати йти на таке втручання, — це добровільна справа.
Чому? Бо, за Конституцією (статті 27, 28), людина має право захищати своє здоров’я і життя від протиправних посягань, медичних втручань та дослідів. Вона сама повинна приймати рішення, адже ніхто не може передбачити, будуть ускладнення чи ні, як у майбутньому це позначиться на самопочутті. У нас чомусь вважають, що побічна дія проявляється відразу після введення вакцини, і зовсім не беруть до уваги, що вона може датися взнаки набагато пізніше — залежно від того, як реагуватиме імунна система на введений збудник хвороби.
—Не можна оминути увагою і той факт, що в пологовому будинку новонародженому роблять відразу два щеплення — БЦЖ і проти вірусного гепатиту В. Це світова практика чи виключно наше нововведення?
— За кордоном не роблять БЦЖ новонародженим у пологовому будинку. В Європі взагалі намагаються не втручатися в дитячий організм протягом першого року життя. Проти вірусного гепатиту В роблять щеплення лише у тому разі, коли хвора мама, щоб захистити немовля. Це рекомбінантна вакцина, її отримали, використовуючи дріжджі, комплекс антигенів ще потребує серйозного дослідження. Плануючи нові щеплення (проти гепатиту з’явилися не так давно), слід починати з наукових досліджень, а в нас підписують відповідний наказ і сподіваються, що якось воно обійдеться.
У дітей імунна система — як і нервова, ендокринна — формується до 14-річного віку, а за цей час встигають зробити десятки щеплень. Серйозних досліджень впливу вакцинації на процеси формування дитячого організму в нас немає.
— Катерино Григорівно, я знаю, що ваш улюблений імунокоректор — гарбуз.
— Так, адже він дуже добре очищує кров. Гарбуз унікальний овоч — має багато вітамінів і мікроелементів, діє як сорбент. Зараз саме час вводити його до меню, щоб підтримати імунокомпетентні системи і адаптуватися до холодів без хвороб. Мабуть, недарма колись під час сватання парубку-нелюбові давали гарбуз — свати думали, що то образа, а насправді це побажання, щоб ішов здоровим.